Херсонщина втрачає Джарилгач?

      Одне з найкрасивіших місць дикої природи на Херсонщині вже не те. Промоїна між Лазурним і Джарилгачем, яка завжди була місцевою фішкою і природною перлиною Херсонщини, тепер фактично опинилася у приватних руках. Цього сезону тут виріс платний пляж.  Відпочивальники заїжджають машинами. Так званий кемпінг облаштував місцевий депутат, який будує поряд пансіонат. І все б нічого, але людське втручання в первозданний ландшафт кардинально змінило екосистему, яка формувалася природою тисячі років. Перешийок не впізнати! До редакції газети «Новий день» звернувся науковець і винахідник Сергій Осипенко. Кандидат технічних наук, фахівець в галузі гідромеханіки шокований тим, що зараз відбувається на межі Лазурного з Джарилгачем. Це те саме місце, завдяки якому суходіл, в залежності від приливу чи відливу, періодично змінює свій вигляд. Але одна справа, коли смужка води на дуже короткий час стає вужчою і все повертається на круги своя, інша — коли промоїна обміліла настільки, що на Джарилгач тепер люди йдуть за ручку з малими дітьми. Мало того, там виникли цілі острови… На них і організувався пляж. До чого тут він — трохи пізніше. Чому ж раптово обміліла Джарилгацька затока? Як пояснює Сергій Осипенко, незворотні процеси в екосистемі спричинило брутальне людське втручання. Два роки тому неподалік від промоїни почалося будівництво. Тут виріс двоповерховий корпус, до якого примикають зо два десятки будиночків як під номери для відпочивальників.  За інформацією місцевих, тут буде пансіонат. А за кілька десятків метрів від недобудови встановлені жолоби. Бетонні конструкції заходять з берега просто у затоку, яка і в цьому місці зміліла до небувалого рівня. — Бачите, промоїна змінила свою форму і міліє на очах, русло змінилося. Через бетонні споруди — перепону, яку поклали у затоку, сталася глобальна перебудова берегової течії. Крім того, з закладенням фундаменту будівель порушилася фільтрація грунтових вод від моря до затоки. Течії немає, тому й формуються острови. Подивіться, вже плавають шматки бруду. Через обміління йде підрив водоростей у великих масштабах. Страждає флора і фауна — зникає риба, птахи залишаються без харчу, дельфіни потрапляють у мілинні пастки й гинуть. Якщо нічого не робити, затоку ми втратимо вже за кілька років. Прогнозована екологічна катастрофа, тут буде смердюче болото, де ніхто не захоче відпочивати. Відбувається пряме знищення дикої природи, — розповів Сергій Осипенко. І це при тому, що Джарилгацька затока входить до відомої Рамсарської конвенції (міжнародна угода, яка захищає біорізноманіття унікальних куточків планети). Тобто це місце охороняється ЮНЕСКО. Але що там ті міжнародні реєстри, коли є такі конкретні «шкурні» інтереси… Кишеня ближче до тіла? Навколо вузенької промоїни, на піщаних клаптях, а ще — уздовж берегової лінії, в бік Джарилгача, простягнувся пляж. Тут не десятки, а вже сотні відпочивальників. І якщо раніше треба було добрі півгодини чимчикувати понад морем з Лазурного до острова, то тепер на Джарилгач веде дорога… Її проклав той самий підприємець, який будує комплекс відпочинку. Починається вона там, де стоїть паркан і ворота (неподалік від відомого санаторію «Чайка»).  Перед брамою всіх зустрічає чоловік, який збирає гроші. Ціна питання — 50 гривень, і, як нам пояснюють, по-іншому ніяк. Із «касиром» спілкуємося під виглядом туристів. — Скажіть, а чому до моря в’їзд платний? — Тому що це наша територія. — Чия, того, хто будує? — Я вам скажу, у нас в центрі оці всі супермаркети, і грошей у нас вистачає. Територія наша. Як це чия? Місцевих. Наступного року тут буде пансіонат. А якщо хочете вкласти гроші, вам треба знайти гарну ділянку. На першій лінії тут вже нічого немає. Ну за 45 тисяч (доларів) можна взяти на другій лінії, 200 кроків до води, — зізнається контролер. Складно уявити, скільки заробляють на такому собі КПП. Але за годину перебування на узбережжі поблизу Джарилгача я нарахувала 67 машин, і це тільки на так званій стоянці, бо місце це не обладнане. Із сервісу — переповнений сміттєвий бак. Туалету, при такому стовпищі людей біля моря, немає. Усе нові автівки під’їжджають постійно. «Касир» не дає жодних квитанцій. Далі — більше. Пансіонат будує і заробляє на так званому кемпінгу депутат Лазурненської селищної ради Віктор Нагорнюк. У відкритому реєстрі легко знайти його декларацію, подану до НАЗК в березні цього року. Офіційні активи обранця перевищують 5 мільйонів гривень. Земля, на якій вже вигнано корпус і хатинки, є приватною власністю депутата. Спочатку ж ласий шмат він орендував. — Це земельна ділянка рекреаційного призначення, виділена в оренду років 10—15 тому селищною радою. Підприємець вже її викупив. Рада ніякий проект будівництва не погоджувала. Щодо кемпінгу, на ці події впливати ми ніяк не можемо, не наша юрисдикція. Він організувався на ділянці за межами населеного пункту. Жолоби ж роблять для того, щоб збільшити берегову лінію, хто — не знаю, — коментує лазурненький селищний голова Сергій Бєлік. А от місцеві рибалки, які через обміління затоки втратили свій промисел, кажуть, що все не зовсім так. Щоправда, хочуть залишатися інкогніто: «То вони покидали у воду лотки, які збили течію. Щоб у них берег не змивало. Їм не потрібно гирло, а потрібен пляж. Та намагалися ми вже проривати мілину, наймали екскаватор. Але місце швидко загорталося. І кому скаржитися? Перевіряльники тільки човнярів можуть ганяти». Що ж про це думають в НПП «Джарилгацький»? Чи реагують на безцеремонне втручання у природне середовище? Запевняють, що так, але знову чуємо те саме: «не наша компетенція». — Територія НПП починається з острова Джарилгач. Все, що поза ним — не наша зона відповідальності, не наші землі. Відповідальність за них несе лісгосп. Ми самі пишемо всюди листи, нас не влаштовує дана ситуація. Зараз намагаємося отримати дозвіл на заглиблення затоки. Тому що вже на острів проскакують на квадроциклах через промоїну, де зараз мілина, — зазначив заступник директора НПП Сергій Суворов. Табличка НПП «Джарилгацький» встромлена в пісок зовсім недалеко від так званого пляжу. Гарантій, що її не переставляли, жодних. Далі телефоную у місцевий лісгосп. Тут визнають: кемпінг, який на вигляд не кемпінг, розкинувся на підпорядкованій їм ділянці. І це тут дали «зелене світло» бізнесу на береговій лінії. — Ми виписували підприємцю лісовий квиток на право користування земельною ділянкою в рекреаційних цілях. За ним можна використовувати територію під стоянку, встановлювати палатки. От дивіться, скільки людей зараз хочуть відпочити, з цим коронавірусом, на цій території. Де людям стати? Кругом їх ганяють. Якщо щось там не так, можна його (власника будівництва) і покарати, звісно. На це є у нас Держпродспоживслужба. Але все одно там щось треба робити, якщо люди взяли землю, вони ж намагаються якісь там умови надати, — розповів директор ДП «Скадовське дослідне промислове лісомисливське господарство» Валерій Войнарович. Тобто фактично «прихватизацію» узбережжя і місця в районі промоїни, яка міліє до катастрофи, керівник лісгоспу вітає? І, як і всі посадовці, до яких, розбираючись у даній темі, я зверталася, він скромно замовчав те, що забудовник та ініціатор кемпінгу — депутат. От яка дрібниця, просто громадянин, чи не так? Тільки от чи дали б перекрити безкоштовний доступ до моря, а ще робити бізнес на рівному місці, просто біля води, пересічному жителю того ж Лазурного? Чи закривали б  очі на відверті порушення санітарних норм у цьому випадку чиновники? До речі, як і правоохоронці. З приводу виникнення стоянки на піщаній косі й заробляння на цьому грошей науковець Сергій Осипенко звернувся до відділку поліції в Лазурному. Але кримінальне провадження там не відкривали. Відповіли, що немає приводу — приватна територія… Тобто море теж приватизували? Ситуацію на морському узбережжі має контролювати державна екологічна інспекція в Херсонській області. Це реформований орган, якому передали повноваження вже неіснуючої екологічної інспекції Чорноморського регіону. Зокрема, й щодо перевірок будівельних процесів та запобігання екологічних катастроф у прибережній зоні. Я зв’язалася з керівництвом даного органу, але там просили почекати до наступного тижня, поки очільник у відрядженні. Що ж, чекаємо. Ну а поки видаємо все, що вдалося зібрати про ситуацію біля Джарилгача. Дану статтю просимо вважати відкритим зверненням до правоохоронних органів та інстанцій з екологічного контролю. Дуже хочеться знати, хто підписував дозволи на дане будівництво, адже, за нашою інформацією, низка ключових структур, приміром, обласний департамент екології, ніяких погоджень не давали. Марина САВЧЕНКО, Новий день Фото автора.