Оновлена класика на херсонській сцені

Восьмий день міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» подарував своїм гостям незвичне прочитання української класики.  Київський національний академічний молодий театр показав роботу одразу за двома творами Карпенка-Карого - «Сто тисяч» і «Наймичка». Кінцевий продукт отримав назву «Homo Ferus або сука-любов». Перше питання, яке постає буквально з перших хвилин перегляду – а де, власне, ота любов? Герасим ненавидить свою хвору жінку, Панас бігає до Мотрі лише за фізичним контактом, Мелашка кохається з Герасимом, аби мати вищий статус та якісь привілеї. Єдина, хто хоч когось любить – це дівчинка-дикунка Харитина. Режисер Андрій Білоус показав її справді дикою, бо її виховувала зграя собак. Проте дівчина хоче стати справжньою людиною. А от багато хто з героїв буквально щохвилини втрачають свою людську подобу і стають справжніми перевертнями. Обидві згадані п'єси Карпенка-Карого — з сільського побуту. Нам і показують сільський двір: паркан з усілякого сміття, перекошені сараї, клітки збиті поспіхом, мотузки з білизною та металеві тази. Все на стільки занедбане, що викликає печаль. І люди не відрізняються високими манерами чи інтелектом. Homo Ferus – «Людина здичавіла» – термін про «синдром Мауглі», яким наділив режисер наймичку Харитину. Але не лише про це... Homo Ferus – про все звірине в людині, яке принижує її до рівня «ferus». Або знищує взагалі. Олена ПІМЕНОВА, Херсонці Фото автора