Нік Кейв ділиться роздумами про сприйняття горя через десять років після втрати сина
У відвертому листі, опублікованому на сайті The Red Hand Files, Нік Кейв поділився роздумами про те, як за десять років після смерті його 15-річного сина Артура змінилося його сприйняття горя.
Музикант зізнається, що біль не зник, але трансформувався: «З часом горе розквітає, перестаючи бути лише особистою травмою. Воно набуває поетичної якості буття, коли ми вчимося приймати його. Те, що здавалося нестерпним, зрештою виявляється цілком можливим. Горе стає багатшим, глибшим і багатограннішим. Воно здається цікавішим, сповненим творчості й навіть краси».
Кейв розповів, що втрата навчила його помічати в людях глибину й крихкість, а також привела до нового осмислення Бога — не як об’єкта віри, а як способу відчувати світ. Попри біль, його ставлення до життя стало більш відкритим і доброзичливим.
«Тепер я не відчуваю ні недовіри, ні підозрілості до світу, хоча моє серце крається від болю за нього. Я не в розпачі, не в депресії і не озлоблений. Печаль стала способом життя, у якому є місце і для сміху, і для сліз, але між ними майже немає простору. Це спосіб існувати у світі, любити його і шанувати», — зазначив він.
Кейв також поділився, що його дружина Сьюзі Бік часто бачить Артура у снах — десятирічним хлопчиком, який мовчки приходить і просто сидить поруч. «Минуло десять років, а ми все ще живемо в цьому яскравому, крихкому центрі бурі — там, де сходяться надія і біль, думки і мрії».