Аналітична техніка драми

1. Суть драматургічної техніки, яка полягає у впровадженні в наявну дію оповіді про факти, що мали місце до початку вистави, але про які довідуємося пізніше.

Найяскравіший приклад – “Цар Едіп” Софокла. “Цар Едіп” певною мірою є трагічний аналіз. Тут уже все існує і розвивається” (лист Ґете до Шіллера від 2 жовтня 1797 року). Бачимо, що може дати подібній техніці манера викладу, завдяки якій роз-криваються персонажі: в “Царі Едіпі” Софокла, за визначенням Фройда, “дія п’єси є нічим іншим, як процесом відкриття [...], подібним до психоаналізу“ [Фройд (Freud.“L’interprétation des rêves”].

2. Аналіз причин, які призвели до катастрофи, є єдиним предметом п’єси, що (усуваючи будь-яку драматичну напругу й суспенс) сприяє появі епічних елемен-тів. Деякі драматурги, які відкидають драматичну форму, компонують свої твори за епічною схемою демонстрації минулих подій, а також флеш-беку (Ібсен, Брехт), при цьому драма перестає бути обширною експозицією ситуації (наприклад, “Мессін-ська наречена” Шіллера, “Привиди”, “Йун Ґабрієль Боркман” Ібсена, “Розбитий гле-чик” Кляйста, “Незнайомка з Арраса” Салакру).

3. І, навпаки, у синтетичній техніці та синтетичній драмі (чи інакше драматургії суто драматичної форми) дія розвивається в напрямі до кінцевого пункту, невідомого на початковому етапі, хоча у кінцевому пункті обов’язковою є логіка фабули, а отже кінцевий пункт стає певною мірою передбачуваним.