Собаки-домосіди: вихованці переживають нову хвилю одомашнювання

Сучасне життя вимагає від собак більшого, ніж те, до чого їх готувала еволюція, вважають антропологи Брайан Гейр та Ванесса Вудс
Нещодавно собака цінувалася тільки за ту користь, що він може принести. Собаки полювали, пасли худобу та охороняли майно, що вимагало від них активного прагнення до здобичі, безмежної енергії та настороженості по відношенню до незнайомців. Ще кілька десятиліть тому багато собак мали охороняти будинок і людей у ​​ньому. Захоплення полюванням дозволяло відганяти білок від годівниць для птахів та витрачати частину цієї безмежної енергії.
Люди змінили ставлення до собак лише за одне покоління. Зі зростанням урбанізації та нестачі вільного простору, дикі, занедбані місця, де раніше тинялися діти та собаки, зникли з повсякденного побуту. Раніше собаки працювали весь день і спали в будках на подвір'ї, а тепер цілими днями валяються на дивані і сплять з нами в ліжках. Вони стали частиною сім'ї, отже, поділяють наш сидячий спосіб життя. Колись люди заводили собаку, щоб він гавкав на будь-який шум, але сучасне життя найкраще підходить для вихованця, який затишно влаштовуватиметься під столом під час віддаленої роботи, ввічливо зустрічати гостей, дружити з кішками та дружелюбно гратиме в парку.
Тисячі років одомашнення не змогли підготувати собак до такого різкого переходу. Однак, вивчивши здібності 101 цуценя з розплідника Duke Puppy Companion, ми зрозуміли, що службові собаки винятково добре пристосовані до життя у XXI столітті. Службові собаки – це висококваліфіковані професіонали. Вони допомагають виконувати конкретні завдання, які людина з різних причин не може вирішити самостійно, наприклад, завантажити білизну в пральну машину, увімкнути світло або відкрити двері. Завдяки такій допомозі службові собаки вписуються в життя людини таким чином, що і цілком працездатні люди можуть мріяти про такого помічника. Для загального блага собак та їхніх господарів людям необхідно розводити та дресирувати більше службових собак, розпочавши нову хвилю одомашнення цих тварин, щоб допомогти їм вписатись у новий світ, який ми створили.
Перші собаки з'явилися від 40 до 14 тисяч років тому, коли люди вели спосіб життя збирачів. (Деякі дані свідчать, що цей перший варіант одомашнення міг відбуватися кілька разів по всьому світу). Наші предки залишали сміття та відходи за межами табору, і вовки, які скористалися цим доступним та багатим на енергію джерелом їжі, отримали перевагу у виживанні. В результаті, через кілька поколінь на зміну страху та агресії тварин до людини, прийшов потяг. Вважається, що природний відбір найдружелюбніших викликав багато змін, таких як висячі вуха, хвостик кільцем, різнокольорову шерсть, а також здатність встановлювати зоровий контакт і розуміти жести людини, чого вовки не можуть.
Друга хвиля одомашнення собак в основному відбулася після промислової революції, коли середній клас, який нещодавно з'явився, захотів собак, які могли б демонструвати хороший смак і високий рівень статків власника. Завдяки знанням про генетично успадковані ознаки та одержимість родоводу, люди почали контролювати репродуктивні можливості тварин, що призвело до створення майже 200 порід собак, визнаних сьогодні кінологічними клубами. Якщо раніше в породах акцент робився на мисливських чи пастуших здібностях, то нова хвиля почала орієнтуватися насамперед на зовнішній вигляд. За рідкісними винятками, саме на цьому і зосередилися любителі собак.

Приблизно до 1990-х років породисті собаки були добре пристосовані до життя у передмісті. Більшу частину життя вони проводили на вулиці, могли перестрибнути через паркан і тинятися околицями. Вони могли ганятися за випадковими машинами чи листоношами, а то й зовсім йти на день-другий. Ветеринарні препарати були не такими, як сьогодні, і якщо ваш собака спав на ліжку, ви, швидше за все, близько познайомилися б з кліщами та бліхами. Але оскільки все більше міських жителів заводять домашніх тварин, а культурні зрушення призвели до того, що собаки та люди стали проводити більше часу в будинку, деякі види поведінки, які робили собак привабливими для наших предків, стали небажаними. Наприклад, інстинкт захисту від незнайомих людей і тварин заважає собаці багато гуляти районом, і він застряє у маленькому дворі чи тісній квартирі з тоннами невитраченої енергії. Собаки, які більш енергійні, збудливі, боязкі чи неспокійні найчастіше потрапляють у притулки, де їм важко вдається знайти новий будинок.
Багато власників сподіваються, що простий вибір правильного типу собаки — гіпоалергенної породи, розумної породи, породи, яка нібито добре ладнає з дітьми, — вирішить проблему невідповідності між сучасними очікуваннями та еволюційною природою собак. Але в цілому порода не визначає ні кількість алергенів, що виробляються твариною, ні швидкість його навчання, ні те, наскільки добре він взаємодіє з дітьми. Головне, що з достовірністю скаже вам порода собаки, це те, як він виглядає.
Службові собаки – це виняток та відповідь на проблему домашнього виховання. Вже більше століття службовим собакам доводиться тихо сидіти в кафе, спокійно впоратися зі стресом та шумом міського життя та ласкаво спілкуватися з дітьми. Вони роблять так не тому, що розумніші за звичайних домашніх собак, а тому, що, як і їхні далекі предки, службові собаки відрізняються рідкісною дружелюбністю. На відміну від більшості інших собак, службові собаки тягнуться до незнайомців, навіть будучи цуценятами. І ця дружелюбність, схоже, змінила їхню біологію, як і тисячі років тому. Дослідження 2017 року показало, що у собак-компаньйонів рівень окситоцину, гормону, що сприяє встановленню соціальних зв'язків, вищий, ніж у решти собак.
Ми вважаємо, що ці зміни – перші ознаки третьої хвилі в одомашнюванні собак. Службовий собака виглядає як звичайний лабрадор-ретрівер, але, порівняно з військовими службовими собаками чи навіть звичайними сімейними лабрадорами, вони майже інша порода. Якщо любителі собак переключать увагу з кольору шерсті та довжини хвоста на дружелюбність до незнайомих людей та нових місць, ця ознака може швидко поширитися серед популяції та посилюватись з кожним наступним поколінням. Наукові експерименти з одомашнення лисиць у 1950-х роках показали, що відбір на доброзичливий характер привів до посилення потягу до людини, виляння хвостом, висячих вух і плямистої шерсті всього за десять років, хоча лисиць для експерименту привезли з хутряних фабрик, тобто тварин були зовсім новачками у селективному розведенні. Різниця між собаками-компаньйонами та домашніми собаками також демонструє, наскільки може змінитися популяція собак менш ніж за 50 років. Навіть якщо власники собак не будуть такими вимогливими, як науковці-дослідники, програма розпліднення собак, в якій пріоритет віддається доброзичливому характеру, може показати результати вже через кілька десятиліть.
Тим часом, поки йде третя хвиля одомашнення, люди повинні продовжувати дбати про тих вихованців, яких мають зараз. Організації, що займаються службовими собаками, не просто розводять собак-компаньйонів, а й дотримуються великого протоколу дресирування. Вони соціалізують цуценят відразу після вакцинації, знайомлячи їх з різними людьми та ситуаціями. Вони привчають цуценят проводити час на самоті. Вони використовують позитивне підкріплення для заохочення гарної поведінки та роблять багато коротких прогулянок із цуценятами протягом дня. Всі ці методи можна застосувати і в домашніх умовах, але для того, щоб зробити це правильно, необхідно докласти зусиль. Якщо ви не готові до цього, не слід заводити цуценя. Натомість візьміть дорослого собаку. Характер цуценят змінюється і розвивається з часом, але з прийомними собаками, які зазвичай старші і вже мають характер, що склався, ви можете перевірити, чи підходять вони вашій родині, перш ніж брати на себе зобов'язання.
А тим, у кого вже є щеня або собака, яка завдає неприємностей, радимо набратися терпіння. Спробуйте прийняти їх такими, якими вони є. Можливо, їм ніколи не буде комфортно у парку з незнайомими людьми та собаками. Можливо, охорона віконного карниза від кожної білки, що пробігає повз, — це служба, від якої вони не можуть відмовитися. Замість того, щоб намагатися змусити їх змінитися, що, швидше за все, не спрацює, визнайте, що сучасне життя вимагає від собак більшого, ніж те, до чого їх готувала еволюція. Зосередьтеся на головних радощах, що дарує вам собака: радісні вітання, любов без очікувань та легкий дух, здатний скрасити ваші дні.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Dogs Are Entering a New Wave of Domestication» в журналі «The Atlantic»
Переклала Вероніка Рупенталь