Найкращі вірші про зиму та сніг українських поетів

Зима – це час чарівництва, спокою і натхнення. Білий пухнастий сніг покриває землю, створюючи казкову атмосферу. Саме в цей період року ми особливо гостро відчуваємо красу природи і прагнемо зануритися у світ мрій та фантазій. А що може краще передати наші почуття, ніж вірші про сніг?
Шукаєте вірші про зиму до сліз, які зігріють вашу душу в холодну пору року? У цій добірці ви знайдете поезію про зиму на будь-який смак. Від коротких і веселих віршиків для дітей до глибоких філософських роздумів, виражених у віршах про зиму для дорослих.
Чи мрієте ви перенестися в дитинство і знову відчути радість від першого снігу? Вірші про перший сніг допоможуть вам знову пережити ці незабутні моменти. Зима – це також час свят. Вірші про зимові свята та Новий рік допоможуть вам створити святковий настрій і відчути магію цих днів.
Незважаючи на те, ви любите зиму чи ні, вірші про сніг українською мовою обов'язково знайдуть відгук у вашій душі. Тож запрошуємо вас у подорож світом зимової поезії!
Красиві вірші про зиму, які надихають на творчість

Зима – це не лише пора року, а й безмежне поле для творчих експериментів. Білі пейзажі, мерехтливі сніжинки, морозне повітря – все це надихає поетів на створення прекрасних творів. У цій добірці ви знайдете вірші про зиму українських поетів, які не лише описують зимову красу, а й пробуджують уяву, надихають на створення власних шедеврів.
Така холодна, але рідна зимаТака холодна, але рідна мені зимаЗалишайся надовго, твій мороз зігріва.
Пухкий сніг, залишайся під ногами,Доки ти хрустиш, люди обмінюються добрими словами.
Ти рідкий гість останнім часом, Не тікай від нас, давай жити разом.
З тобою у голові з'являються нові плани,А в горах, по-новорічному, наряжаються кам'яні титани.
Твоя ранкова, сонячна усмішка, заряджає,А ця зимова казка, просто вражає.
Завжди був між нами гарний лад,Бо любив твій ранковий снігопад.
Холодне повітря, пронизує мене до легень,Так і починається новий, гарний день.
Ці швидкоплинні ранкові хмари,Мене заколисують твої зимові чари.
(Родіон Шабалін)
Зима
Зі мною грає в хованки Зима:принишкла, певно, поряд – за два кроки.
Що поки зачаїлася – дарма,бо потім «Вж-жух!» – і з’явиться наскоком.
Як задзвенить: «Тепер ховайся ти!
Хоч я тебе дістану й крізь кожуха!
Шугай під ковдру, шарф собі плети –та ухоплю за пальці, ніс чи вуха!.. »
Тоді дмухне морозом на поріг,навскіс підгорне двері муром сніжним,накличе вітер, що збиває з ніг,на вікнах крізь автографи залишить.
А я не налякаюсь – навпаки –бо знаю, що в мороз мене зігріє:от притулюсь до теплої щокита загорнуся у палкі обійми…
(Олеся Григор'єва)
ЗимаІ зійшов місяць над горамиОглянув білу землю заметену снігами.
Потріскуючи стрибав мороз дібровами…І було чути лиш рип – рип під ногами.
Там, за ялинкою зайці причаїлисьХоваючись від холоду, чекаючи весни,А по барлогах ведмеді оберталися,(І бачили солодкі, теплі сни)Дерева сонно похилили головиДрімаючи, і снився їм пташиний спів.
Не було чути в лісі звіриної мовиІ тільки вітер завивав як вмів.
(Ruslan Barkalov)
Дивувалась зима
Дивувалась зима
Чом се тають сніги,
Чом леди присли всі
На широкій ріці?
Дивувалась зима:
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима:
Як се скріпла земля
Наливаєсь теплом,
Оживає щодня?
Дивувалась зима:
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?І дунула на них
Вітром з уст ледяних,І пластом почала
Сніг метати на них.
Похилились квітки,
Посумніли, замклись;
Шура-буря пройшла –
Вони знов піднялись.І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.(Іван Франко)

Розгулялася зима
Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?
Що за лиходій зі стріхи солому зриває?
Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,В пічних трубах не стихає свист несамовитий.
Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,Танцював в широкім полі, та й до нас добрався.
В курятнику ку́ри з півнем гріються у купці,Злякано притих собака в дерев"яній будці.
Вже Зима з країв далеких до нас поспішає,Сніжно-білою крупою Землю посипає.
Кучугу́ри намела прямо на порозі,Стоїть хата та подвір"я в сніговій облозі.І Мороз не забарився, не йде стороною,Заморозив все довкола й покрив сивиною.
Дму́ха холодом колючим у дверні шпаринки,На віконечках малює казкові картинки.
Вітер хмари розриває, як той кінь гарцює,Під морозну тріскотню гопака танцює.
Що ж то діється навколо? Якесь божевілля!
Влаштувала Зима люта шалене свавілля!
А в хатині піч палає і вогонь ще не потух,За заслонкою літає запашного хліба дух.
Тож, нехай Зима лютує й холод наганяє,А у грубці до весни хай, вогник не згасає!
(Валентина Красновид)
Сестри
– Я вже йду, – стиха мовила осінь.
– Вже пора, – відповіла зима,Керувала, сестричко, ти досі, –І махнула крильми обома.
– Йди, сестрице, уже на спочинок,А я варту у тебе прийму,
Не влаштуємо ж ми поєдинок,Ну і галасу я не здійму.
Йди, сестричко, зустрінемось знову,Відпочити тобі уже час,
Та на зустріч готуй ти промовуПро усі володіння й про нас.
Не засмучуйся, сестро, благаю,Час збігає, немов одна мить.
Ти ще тут, та вже зустріч чекаю…
Я не хочу тебе відпустить.
Але мушу це, сестро, зробити,Час мого володіння настав,Треба все пеленою накрити,Навіть річку й в саду малий став.
А ще й трішки морозу додати,Щоб іскрився на сонці мій сніг,Все в обійми свої буду брати.
Я ще тут, а мій час вже побіг.
(Королева Гір Клавдія Дмитрів)Зима відступає
Стрілися Зима з Весною,
Та й давай змагатись,
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угоруІ вітром подула.
Веснонька на все дивилась,Лише усміхалась,
Раптом Сонечко з"явилось,
Мороза прогнало.
Вітер стих і пішов спати,
Тихо-тихо стало,І сніжок став розтавати,
Весело дзюрчали
Гомінливії струмочки,
Бігли кудись вдалеч.
Навіть і Зима не хоче,
Та все ж відступає.
(Неоніла Володимирівна Гуменюк)Зима

Усім, хто втратив найдорожчих у цій війні, вдовам і сиротам, убитим розпачем матерям присвячується

Як чорна вдовина хустина колись квітучая земляХоронить мати свого сина, та і сама вже не жива…
Пливе у небі домовина крізь стяги синьо-золотіА в домовині тій – дитина… А вулиці – чомусь пусті.І домовина та пустая, й звучать навкруг пусті слова,І мати сина обіймає… Бач, мамо, повернувся я!
Стоїть синок живий, вродливий… А смерті, матінко, нема!І усміх молодий, щасливий… Але чому навкруг зима?
Чому так холодно і виє той лютий вітер за вікном?І серце зболене так ниє, хоч серця вже нема – фантом.
Воно полинуло тим літом у небо синьо-золотеІ проросло весняним квітом в життя щасливе й молоде…
Фантомні болі не зникають. Нащо болить, чого нема?І птиці нащо так співають, якщо навкруг зима, зима…
(Олена Трибуцька)
Навшпиньки підкрадається зимаНавшпиньки підкрадається зимаІ стукає в мої ворота
Мої думки а їх – катма
Сідають ввічливо – навпротиМи п’ємо час із ситця тканийІ перечитуєм листи –
Моя душа порти гаваней
Де втоптані твої сліди
Нашіптує зима минуле
Гортає пам’ять як альбом
Вже давно стара й сутула
Покрита спогадів рядном
Мої слова вітри без гранейШукають щастя хто де зна
Моя душа – порти гаваней
До оселилася – зима…
(Христина Головко)
Цікаві вірші про зиму для дітей, які піднімуть настрій

Зима для дітей – це час казок, ігор та веселощів. А короткі дитячі вірші про зиму допоможуть зробити цю чарівну пору року ще яскравішою. Ми зібрали для вас найцікавіші та найвеселіші вірші, які сподобаються і малюкам, і школярам. Вони допоможуть дітям краще пізнати навколишній світ і розвинути свою уяву.
Падав сніг на поріг
Падав сніг на поріг,Кіт зліпив собі пиріг.Поки смажив, поки пік,А пиріг водою стік.Кіт не знав, що на пирігТреба тісто, а не сніг.
(Воронько Платон)
Крихти хліба
З лісосмуг, де свищуть сніговиці,Де не стало корму і тепла,Перебрались лагідні синиціУ садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морозиСтукають синиці у вікно,З горобцями ділять на дорозіКрихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниціІ почав нарешті відчувать,Що для когось крихта — це дрібниця,А для пташки — жить чи замерзать.
(Качан Анатолій)
Випав сніг
Вдягнувшись тепліше,Морозяним ранкомМариночка вийшлаІ стала на ґанку.— Як гарно навколо!Все вкрилось кругомПухнастим та чистимБлискучим сніжком.
У білому вбранніЗелені ялини.Під сніг, як під ковдру,Сховались рослини,Щоб їх не дісталиМорози страшні,Щоб взимку заснутиЙ ожить навесні.
Ставаймо на лижі,Сідаймо в санчата,Берімо коньки,Щоб стрілою помчати!Хай щоки щипаєМороз жартома!Хороша погода!Весела зима!
(Забіла Наталя)
Два плюс два
Мені на долонюЗлетіли з хмаринкиДві білі сніжинкиІ ще дві сніжинки.
А разом виходитьЯкась дивина —А разом виходитьКраплина одна!
(Качан Анатолій)
Лютий
Лютий морозець гукає –Малюки нехай тікають.То пройма до кісточок —Одягаю кожушок,Починаю в сніжки грати —Він хапає рученята,Одягаю рукавички —А мороз щипає щічки.
(Коваленко Олена)
Сніжинки
Пролітають біленькі сніжинкиІ сріблясто на сонці блищать.Мамо, мамо, чому я сніжинкиНе умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,А відкрию долоню: нема!Лиш водичка з долоні стікає.Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:— А чи знаєш, чому це так є?Бо у тебе тепленька долоня,А сніжок від тепла розтає.І помислила доня хвилинку,Рукавичку наділа свою.— Мамо, — каже, — тепер я сніжинкуВже напевно, напевно, зловлю!
(Кузьменко Світлана)
Сніжинки
Тоненькі сніжинкиНа мене сідають,Мене за ялинку,Напевне вважають.Не знають сніжинки —Смішинки тоненькі,Що я — не ялинка,А просто — Оленка!
(А. Костецький)
Зимова пісенька
Зимонько, де ти?Намети замети.Ми тебе стрічатимемЗ лижами й санчатами,З ковзанами на льоду...А зима гукає: – Йду!
(Бойко Григорій)
Веселий сніг
Падав сніг,Падав сніг –Для усіх, усіх, усіх,І дорослих і малих,І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,Він тихцем сідав на ніс.А роззяв, як на сміх,Залетів до рота сніг.
Вереді за комір влізІ довів його до сліз.А веселі грали в сніжки –Сніг сідав їм на усмішкиІ сміявся з усіма:- Ой, зима, зима, зима!
(Оксана Сенатович)
Гостює в нас зима
Летять, летять сніжинкиНа поле, ліс і сад,Веселий свій таночокТанцює снігопад.
Надворі – лютий холод,Тепла давно нема.Заліз в копичку зайчикІ солодко дріма.Мете хвостом лисичкаСніжок біля сосни.В барлозі спить ведмедик,Солодкі бачить сни.
(Володимир Кленц)
Короткі вірші про зиму, які легко запам’ятати

Не завжди є час на довгі поеми. Іноді хочеться просто насолодитися коротким і лаконічним віршем. Ми підготували для вас добірку коротких віршів про зиму, які легко запам’ятати і які можна вивчити напам’ять. Ці вірші ідеально підійдуть для вивчення з дітьми або просто для того, щоб підняти собі настрій.
Зима
Зима навкруг… Давно вже часВесні веселій розцвітати,
А все мороз ще давить насІ не пуска з сумної хати.
Зима навкруг… І де давно
Вже пахнути повинні квіти,Там сніг лежить, як полотно,І сонце ще й не дума гріти.
Зима навкруг… Якби не знав,Що мусить же весна ще бути, —Давно б знесилений упав,
Не перемігши горя й скрути.
(Борис Грінченко)
Сніг
Килимами ранок плідно вкрито.
Все знайоме серцю зникло.
Світ, з яким ти звик, який набрид,став приємним, ставши на поріг.
З перших кроків, в першу ж мить,Тиша повна тільки рип, рип, рип, рип, рип….
(Віталій Золотьонков)
Перший сніг
Перший сніг цьогоріч не радує,хоч страшенно його люблю.На спізнілі кульбаби – правдою,крижаною, і без жалю.Без упину сніжинки падають –вже ні неба, ані землі.Як там хлопці, про що вони згадуютьу окопах сирих "на нулі"?..
(Маргіз)
Для потішечки
Попід вікнами МорозХодить-щулиться,То загляне у садок,То піде на вулицю:
- Де ж це дітоньки маліНаче поховалися,Та невже ж вони менеВзяли і злякалися?Я ж їм шкоди не зроблюВзагалі нітрішечки,Тільки носика вщіпнуДля потішечки!
(Катерина Перелісна)
Зимонька
Зимонько, голубонькоВ білім кожушку,Любимо ми бігатиПо твоїм сніжку.
Всім рум'яниш личенькаТи о цій поріІ ладнаєшь ковзанкиВ нашому дворі.
(Любов Забашта)
Ковзани-пустуниЄ у мене ковзани,Ковзани-пустуни.Тільки ранок наступає —Вже на вулиці вони.їм сподобавсь дуже лід —Я ж спізнився на обід.І мені сказала мама:— Просто горе з ковзанами!Отакі-то ковзани,Ковзани-пустуни!
(Григорій Бойко)
На санчатах
Я лечу, лечу, лечу -Накатаюсь досхочу.Все униз, униз, униз -Мимо сосен і беріз.
Я веду, веду, веду -Саночки на поводу,Бо з гори санки летять,А на гору - не хотять...
(Григорій Бойко)
Гарні вірші про перший сніг, які зачіпають душу

Перший сніг – це завжди особлива подія. Він наповнює нас радістю і ностальгією. У віршах про сніг до сліз ви знайдете глибокі емоції і щирі почуття. Ці поезії допоможуть вам знову відчути себе дитиною і насолодитися красою зимового ранку.
Перший сніг
Перший сніг у твоїх очах
Перехожим лягає на плечі.
За теплом вже і слід прочахВ цей морозний зимовий вечір.
Зовсім холодно й тільки плед -Той єдиний, що може зігріти.
Додаєш в чай солодкий мед,Грають в сніжки щасливі діти.
Ніжно подих твій шелестисьСторінками розкритої книги,А на вулиці скрізь скрипитьПід чиїмись ногами крига.
Залишає мороз на склі
Неймовірні малюнки - химери.
Як і ти, всі думки свої,
Своє щастя й біль на папері.
За вікном пролітає сніг,
Покриває дерева і трави.
Ти гортаєш сторінки книгІ вдихаєш цей запах кави.
Пролітає в думках життя,І ті сни, у яких ви лиш двоє,А посилює відчуття
Аромат мандарин і хвої.(grotath)
Сніг як сніг
Падав з неба сніг
Ковдрою з сніжинок тихо лігМене підстеріг і знов загнавУ мій барліг
Холод і вода. Мокрий сніг
Прийшла твоя пора
Осінь золота покинула мій дімШкода
Сніг як сніг - лише вода
Мокрий сніг. Промокла бородаСніг як сніг - пора журби
Сипле сніг на голови юрби
Сніг як сніг - лише вода
Вчора був, а вже нема
Сніг як сніг - безслідно зникВсе прибрав зими двірник
Падав з неба сніг
У вікно. В середину не змігІ до скла прилип
Зими найкращий логотип
Холод і вода - час замерз
Замерз у часі я
Більше не шкода
Усе що було це вода
(Юрій Шатунський)
Перший сніг
Утративши непевну вись,принижений вітрами,погаслий жайвір падав вниз,провалювавсь над нами.
Зіщулившись, вода німайого не відбивала,бо слухала, як йде зимаі брязкає металом.
Несе вона важкі ключі,аби замкнути води,в руці у неї круглий чіп,обструганий із льоду.
Замкне зима навстіжний світ,і візьме води в рамки,і жайвора засклить за лід,і нас затче у тканки.
Затче нам руки, аби мине відчинили брамий не перевіяли зимигарячими руками.
В’яжімо їх, єднаймо їх—долоня до долоні,бо пада, пада перший сніг,і в жилах кров холоне.
(Павло Мовчан)
Вже неминуче буде сніг
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,І в полі бадилину.
За ногу вхопить вітер дим,А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці снігІ пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде
Губами сніговимиІ тихо їм щось доведе,І забіліє з ними…
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
(Вінграновський Микола)

Перший сніг
Прийшов зими перший день,Спокійно падає легкий сніг.Ним вкрило трухлявий пень,Уважно йти, не змочити ніг.
Ворони дерево обсіли старе,Полюючи на останні горіхи.Хтось зі снігу горіх підгребе,Важкі повні, білі хат стріхи.
Малі ліплять снігові кульки,Радіють щиро снігу падінню.Рукавички їх мокрі та руки,А вчора була погода осіння.
Все вкрилось іскристо білим,Поволі метуть сніг двірники.Морозом люди всі розпашілі,Подекуди жовті суму листки.
Радість першого снігу мине.Розчиняться його білі фарби.Сонечко мороз геть прожене,Загубляться білизни скарби.
(Володимир Кепич)
Перший сніг
Як раптове омріяне щастя,
Віра у велико́днє причастя,У бабусин старий оберіг,
Що його у шухляді зберіг,
Наче шалик мереживокри́лий,Ніжний яблуні цвіт облетілий,Землю перший закутує сніг…
Білизна́ чорноту поглинає –Сподівання у серці зростаєНа очищення світу від зла,На повернення в ду́ші тепла.
Як поетові – аркуш паперу,Як тканини сувій – модельєру,Нам природа натхнення дала.
Ніби перше кохання, не вічний,Тож відбудеться явище звичне –І брудною водою до ніг
За годину стече перший сніг.
Та йому бути вдячними мусим,Бо у наших зневірених душахВін надію посіяти зміг.
(Олександр БУЙ)
Перший сніг
Вперто дощ у сніг перейшов,Майже нема морозу й вітру.Грак ще один горіх зайшов,Гостинець мокрим залитий.
На землі швидко сніг тане,Залишок трохи на ній тепла.Крушить природа мої плани,Бо під ногами тепла́ зола.
Квіти притиснулись до землі,Їх радість ледь-ледь жевріє.Схована далечінь в снігу імлі,В снігу́ холоднечі рік старіє.
(Володимир Кепич)
Цей перший сніг. Мов привид, мов примара.
З краплинами дощу вже перший сніглетів і падав килимом на землю.
Та вітер далі ніс оцю красу,що так подібна до сріблястих перлів.
Цей перший сніг. Мов привид,мов примара.
Зими,що вже збирається до нас.
З холодними вітрами і снігами.
З морозами у довгих кожухах.
Та осінь нас не хоче покидати.
Вкриває землю листям і дощем.
Не хочуть хризантеми ще вмирати.
Дивлюсь на них-на серці туги щем.
Так хочу їх до себе пригорнути.
Поцілувати мокрі пелюстки.
Я як вони не хочу ще вмиратив холодні дні прийдешньої зими.
Цей перший сніг ще мокрий.Ще розтане.
Втече з під ніг прозорою водою.
Ти залишайся,осінь,далі з нами.
Бо будем сумувати за тобою.(zhmerinchanka)
Вірші про Новий рік та зимові свята

Новий рік – це час чудес і магії. А вірші про зимові свята допоможуть створити святковий настрій і відчути атмосферу чарівництва. Ви знайдете тут вірші про ялинку, подарунки і багато іншого.
Моя ялиночка
Ялиночко зеленая,Ялиночко моя!Яка ж бо ти гарнесенька,Яка ж бо ти мала!Тебе я навіть ручкамиНавколо обіймуІ з гілочки СнігуронькуПогратися візьму.Не гнівайся, ялиночко!Я тільки лиш на мить!Я хочу ту СнігуронькуКолядки научить!
(Перелісна Катерина)
Миколай
Миколай несе мішок —В ньому теплий кожушок.Ой ти, діду-дідусю,Зігрій нашу Ганнусю!
Розв'яжи мерщій мішок,Дай Ганнусі кожушок,Надінь валянки на ніжки.Хай вона пограє в сніжки!
(PepiPavel)
Ой летять сніжинки
Ой, летять, летять сніжинкиНа будинки, на ялинки,На дороги, на поля —Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій...Здрастуй, свято — Рік Новий!
Вийшов Дід Мороз з хатинки,Зупинивсь біля ялинки,Нас чекає на сніжкуВ срібно-білім кожушку.
У вогнях ялинка сяє,А Снігуронька співає:— Люба зимонько-зима!Веселіш, як ти, нема!
(Григорій Бойко)
Дід Мороз
Запорошила землю пороша,Я вертаюся в рідні краї.В дитсадочку ялинка хороша.З Новим роком, малята мої!
Скільки радості, теплого снігу!На ялинці святкові вогні.Я вам зичу веселого сміху!Виростайте на втіху мені!
(PepiPavel)
Йде в кожусі Дід Мороз
Червоніють снігуріНа снігу під липою.Йде в кожусі Дід Мороз —Аж сніжок порипує.
Зупинився у дворі,Розв'язав торбинку,Нашій бабі сніговійПов'язав хустинку.
(Леонід Талалай)
Лісова ялинка
В лісі випав білий сніг,Наступає Новий рік.Стали думати звірята,Як зустріть чудове свято.
- Ось ялинка зелененька,Ні велика, ні маленька.Ми прикрасимо її,Заспіваємо пісні.
Білка принесла горішки,Їжачок – гриби та шишки,Ведмежатко – пряникиТа смачні медяники.
Дятли, снігурі й синиціПосідали на ялинціІ сказали: «Пишну хвоюМи прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішнаУ звірят ялинка вийшла!
(Віра Паронова)

***
Має від дверей ключі,Знає, хто живе і де,Як себе щодня веде.
Чемним діткам, хоч потроху,В чобітки та у панчохиВін кладе потішки,А нечемним – мишки!Хто це? Швидко відгадай!Це наш любий... (Миколай)(Іван Бевз)

***
Темна нічка за шибками.Сон на крилах вже летить.Небеса блищать зірками,Та Івасик ще не спить.У голівці сонні мрії...... Хмари, небо, зорі, рай...Білі ангели-лілеї,А між ними Миколай...На санчатах щедрі дари —Вже готове все як слід.Ангели стають у париІ злітають вниз, на світ...Миколай, дідусь старенький,Ставить дари на столі,А Івась питає неньки:— Ненечко, чи це мені?Темна нічка за шибкамиЗаглядає до вікон.Спить Івасик біля мами,Усміхаючись крізь сон...(Іванна Савицька)

***
Прийшла в гості нічка-чарункаІ сон сколихала над вушком.Святий Миколай подарункиТихенько поклав під подушку.
Знаю тебе, добре знаю,Щедрий святий Микалаю.Чекає тебе зимова пора,Жде з нетерпінням уся дітвора.
Приніс ти цукерки в торбинціТа іграшки дуже гарненькі.Я вдячний тобі за гостинці.Для мене ти, ніби рідненький.
(Володимир Кленц)

***
На Різдво горить ялинка,Свічечки блищать…Дітки бігають круг неї,Ніжки тупотять.Дід Мороз прийшов у хатуІ поклав мішок,А в мішку всього багатоДля малих діток.Стали діти розбирати,Рвуть мішок із рук…Зацікавивсь і спустивсяНад мішком павук.
(О. Олесь)
Зима – красива та велична

Зима – це не просто пора року, а цілий світ, сповнений чарівництва і таємниць. У віршах ми знаходимо відображення цього світу, його краси і величі. Кожен поет бачить зиму по-своєму, вкладаючи у твори частинку своєї душі. Читаючи зимову поезію, ми ніби переносимося в інший вимір, де панує спокій і гармонія.
Зимові вірші – це не лише естетична насолода, а й можливість для роздумів і самопізнання. Вони допомагають нам краще зрозуміти себе і світ навколо. Читаючи поезію про зиму, ми вчимося цінувати кожен момент життя, насолоджуватися красою природи і відчувати єдність з усім сущим.
Тож нехай зимова поезія стане для вас джерелом натхнення і радості. Читайте вірші, мрійте, творіть, і нехай зима подарує вам незабутні враження! Адже саме взимку ми відчуваємо особливу близькість до природи і до самих себе.